Звіт про досвід
Восьма година ранку на Кельнському головному вокзалі. Мекка щоденних пасажирів, які прибувають та від'їжджають з міста, розкриває свою пульсуючу силу. Невисловлені поспіх і численні черги біля закладів „To Go“ створюють ранкову атмосферу цього місця. Для декого головний вокзал є звичайною частиною інфраструктури Кельна. Для іншого — це регулярна перевірка власного терпіння. Дорога на роботу для багатьох стає своєрідною прощі, яка може тривати годинами.
Приблизно щогодини до майже всіх великих міст Німеччини прибувають і від'їжджають пасажири. Кельн, четверте за величиною місто країни, щодня обслуговує близько 374 000 пасажирів. Причини цього різноманітні: люди їдуть на роботу, до школи чи університету. Серед них є й ті, хто долає цей шлях заради подальшого навчання чи перекваліфікації. Але як це впливає на повсякденне життя? І чи варте це того?
Рання пташка ловить черв'ячка!
Багато учасників, а також викладачів долають щодня відстань до 100 км, щоб дістатися до місця роботи чи навчання. Вони миряться з незручностями, такими як затори, час очікування та переповнені вагони. Довге сидіння та часті пересадки призводять до стресу та втоми в повсякденному житті. Це не тільки сприяє погіршенню самопочуття, але й знижує соціальні навички. Я сам щотижня їжджу з Кельна до Бохума на навчання і добре знайомий з цією проблемою. В інтерв'ю в моєму університеті я дізнаюся більше про життя таких, як я.
Студентка Ніса А. з Дуйсбурга розповідає, що три-чотири рази на тиждень відвідує заходи в університеті і приїжджає сюди на машині. “Потягом їхати надто довго”, – каже вона. Цю думку я знаю. Щоб відвідати семінар в університеті о 8:30 ранку, як студентка, яка їздить на навчання з Кельна, доводиться вставати о п'ятій, щоб встигнути на один потяг. Адже як тільки потяг пішов, наступний буде лише через годину. Якщо врахувати майже 1,5 години в дорозі, то швидко виявиться, що до часу прибуття семінар вже давно закінчився.
Ефективність є вимогою!
Те, що поїздки на роботу зараз спричиняють певний рівень стресу, нам стало зрозуміло. Цього слід було б уникати, чи не так? Багатьом мандрівникам це не подобається! Звіт TK свідчить, що більшість людей, які їздять на роботу чи до університету, є дуже вмотивованими, цілеспрямованими та відповідальними особами, оскільки вони долають великі відстані
Пройти шлях до високої кваліфікації в освітньому та професійному житті. Ця думка відбивається у студентах, яких я бачу вранці в потязі. Вони успішно використовують час у дорозі, щоб опрацьовувати лекції та семінари й готуватися до студентського повсякдення. Я записую цю практику в потязі як альтернативу поїздці на автомобілі, щоб заощадити час і гроші на витратах на пальне. Обставини змушують до винахідливості, а це приносить дивіденди!
Хаос почуттів
Багато однокурсників, які їздять на навчання, розповідають мені про певний “внутрішній конфлікт” щодо навчання в далекому університеті. Я добре це розумію. Постійний щоденний стрес і витрачений час даються взнаки. Водночас, захоплення навчальним курсом, набуті дружні стосунки та академічні успіхи є величезним збагаченням для себе, яким не хочеться нехтувати. Іноді доводиться терпіти, а іноді насолоджуєшся можливістю виїхати зі свого рідного міста.
З моїм досвідом щоденних поїздок я пов’язую деякі перешкоди у повсякденному житті, але також незліченні приємні моменти і, насамперед, велику мету, до якої я прагну. Так само вважають і деякі учасники та викладачі PlanB. Помічниця керівництва Еміна Деліч повідомляє про надзвичайно високий середній показник успішності всіх курсів, що пропонуються. 95% усіх учасників успішно завершують навчання та підвищення кваліфікації, причому майже третина з них — це ті, хто щодня доїжджає на роботу. Вони приїжджають з усіх регіонів Північного Рейну-Вестфалії і тим самим є не лише великим збагаченням для компанії, а й визначальним ядром нашої робочої етики: працьовитість завжди окупається!
